Як діяти у разі поранень, травм та надавати першу допомогу
Основні причини смерті 80-90 % поранених — велика втрата крові та шок. Пошкодження, яких зазнають у сучасних збройних протистояннях, значно обмежують час для надання домедичної допомоги на полі бою. Смерть настає від декількох десятків секунд до однієї години.
Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у воєнно-польових умовах:
Допомога в «червоній зоні» (під обстрілом)
Допомога в «жовтій зоні» (в укритті)
Допомога «зеленої зони» (під час евакуації)
1. Допомога в «червоній зоні» (англ. Care Under Fire — надання допомоги під вогнем у зоні обстрілу). Переважно складається з використання джгута і якнайшвидшого переміщення потерпілих у безпечне місце.
2. Допомога в «жовтій зоні» (англ. Tactical Field Care — надання допомоги на полі бою / в зоні укриття).
Процедура надання допомоги в «жовтій зоні»:
Оцінити стан пораненого, застосовуючи правило C-A-B-C (критична кровотеча — дихальні шляхи — дихання — циркуляція; в українській адаптації — КОЛЕСО: кровотечі — огляд — легені — ефективність — серце — оцінювання), і надати пораненому необхідну допомогу. Як варіант можна заповнити адаптований Протокол — картку, подібну до ілюстрації вище, яку заповнює медик або фельдшер під час надання першої медичної допомоги пораненому. Цю картку може заповнити й сам поранений або його побратим.
Оглянути пораненого на наявність небезпечних для життя кровотеч.
Зробити необхідні заходи для відновлення прохідності дихальних шляхів, зокрема введення носоглоткового повітроводу у разі потреби.
Обробити будь-які відкриті ушкодження грудної клітини. В разі напруженого пневмотораксу провести декомпресію.
Перевірити стан кровоспинного джгута, якщо він був застосований. Якщо на етапі надання медичної допомоги в умовах обстрілу ви накладали пораненому джгут для зупинки кровотечі з ран кінцівок, перевірити кровотечу.
Оглянути пораненого на наявність незначних кровотеч.
Оглянути пораненого на наявність будь-яких необроблених ран на кінцівках, які можуть бути небезпечні для життя, і обробити їх.
Продовжувати обробляти інші травми (накладення шин на переломи, перев’язка інших ран, опіків тощо).
Ввести знеболювальні й антибіотики, краще з аптечки пораненого, якщо має. Не використовувати за можливості свою аптечку, оскільки вона може знадобитися вам самим.
Вживати необхідних заходів для запобігання розвитку шокового стану або надати допомогу у разі шоку, що вже розвинувся.
Передати інформацію про пораненого медикам — військовому парамедику (санітарному інструктору) поблизу або цивільному лікарю чи фельдшеру, або зателефонувати 103.
Стежити за пораненим. Стежити за рівнем притомності кожні 15 хвилин і диханням пораненого. Якщо він притомний — розмовляти з ним, якщо є змога — підбадьорити, заспокоїти.
Записати дані клінічного огляду, відомості про виконані лікувальні заходи.
3. Допомога під час евакуації в медичні заклади «зеленої зони» (англ. Tactical Evacuation Care) — мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки. Переважно полягає у своєчасному супроводі до місця немедичної чи медичної евакуації.