Профілактика гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь
Серед інфекційних захворювань особливе місце займають гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, норовірусна інфекція та ін. Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами. До організму такі збудники потрапляють, головним чином, з інфікованою водою, зіпсованими та неякісними харчовими продуктами або контактно-побутовим шляхом через брудні руки.
Причиною виникнення гострих кишкових інфекцій є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання, тощо.
Найчастіше фактором зараження стають брудні овочі, фрукти та ягоди, а також продукти, що продаються в місцях стихійної торгівлі. Особливу небезпеку становлять саме ягоди, поверхню яких неможливо повністю очистити за допомогою миття водою. Нажаль, деякі батьки вживають самі і дають дітям сире молоко, сметану і сир, без попередньої термічної обробки.
Хвороба може проявлятися не одразу. Прихований період при різних кишкових захворюваннях частіше продовжується від 2 до 7 днів. Потім проявляються характерні ознаки захворювання: загальна слабкість, головний біль, блювота, болі в животі, пронос, підвищення температури, біль у м’язах. Провідним симптомом гострої кишкової інфекції є діарея (рідкі або водянисті випорожнення щонайменше 3 рази за 24-годинний період) та блювота. Кишкова інфекція може спричиняти зневоднення та електролітні порушення, які можуть загрожувати життю дитини.
Основні три шляхи передачі гострих кишкових інфекцій:
- харчовий - зараження відбувається через споживання продуктів харчування та готові з них страви, а також овочі та фрукти, забруднені мікроорганізмами і вжиті в їжу без достатньої гігієнічної та термічної обробки;
- водний шлях передачі збудників інфекцій в основному через забруднення питної води внаслідок аварій на водопровідних та каналізаційних мережах;
- контактно-побутовий шлях передачі - збудник інфекції може передаватися через забруднені руки, предмети побутового вжитку (білизна, рушники, посуд, іграшки).
Резервуаром і джерелом хвороби може бути хвора людина або носій. Виділення вірусів, наприклад при норовірусній інфекції, може тривати впродовж 5-47 днів. Доведено, що існує аерозольний шлях передачі з потраплянням вірусів у ротову порожнину з наступним проковтуванням. До продуктів, які мають високий ризик забруднення норовірусами, належать морепродукти та свіжі продукти, які не підлягають термічній обробці. У 10-13% дорослих захворювання на норовірус може мати безсимптомний перебіг. Інкубаційний період норовірусної інфекції становить від декількох годин до 3 діб. Захворювання норовірусної інфекції проявляється раптово, гостро, у вигляді нудоти, багаторазової блювоти, спазмів у животі. Потім упродовж 6-8 годин підвищується температура тіла, найчастіше до 37,5-38 Со.. Тривалість блювання може бути 1-2 дні. Рідкі водянисті випорожнення з’являються через 6-18 годин від початку блювання, спостерігаються явища метеоризму, біль у животі без чіткої локалізації. У дітей головним чином переважає блювання, а у дорослих - діарея. Можуть спостерігатись і інші прояви, характерні для кишкових інфекцій. Самопочуття нормалізується протягом декількох днів, але людина може бути заразною до 1 місяця та більше після одужання, що і зумовлює активне зараження оточуючих та епідемічну небезпеку.
При появі клінічних ознак хвороби треба негайно звернутися до лікаря, це дасть можливість поставити правильний діагноз та отримати своєчасне лікування: ні в якому разі не слід займатися самолікуванням.
Щоб запобігти виникненню гострих кишкових інфекцій слід неухильно дотримуватися простих правил:
ТІЛЬКИ ЧІТКЕ ДОТРИМАННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ПРАВИЛ ТА ВИМОГ ДАЄ
МОЖЛИВІСТЬ УНИКНУТИ ЗАРАЖЕННЯ КИШКОВИМИ ІНФЕКЦІЯМИ.